“Мустафа Джемілєв. Незламний” Севгіль Мусаєва, Алім Алієв

“Ви тримаєте в руках непросту книжку про непросту людину. Не біографічну. Адже його біографія ще не дописана. Як і історія, яка не дала йому піти на спочинок, у якій він і далі діє. Скільки його пам’ятаю, щоразу при зустрічі він розповідає або анекдот, або кумедну історію з власного життя. Хоча життя його кумедним не назвеш. Просто такий характер. Якось він сказав мені, що без почуття гумору не зміг би вижити у в’язниці. Але інший на його місці і з почуттям гумору не зміг би. І те, що книжка про Мустафу Джемілєва здебільшого складається з розмов із ним, а не про нього, думаю, цілком логічно.
Поза очі Джемілєва часто називають людиною-пам’ятником, в очі трохи “м’якше” – людиною-легендою. І нехай це загалом відповідає дійсності – до пафосу Джемілєв байдужий. Мовчить і всміхається. Він абсолютно індиферентний до того, що турки його називають Kirimoglu, тобто Син Криму (самі придумали), а для українців і росіян він найчастіше чомусь Джемільов. звідки взялося в його прізвищі це -“оь” – незрозуміло, а сам Мустафа-ага нікого й ніколи не виправляє. Він узагалі багато на що реагує виключно своєю фірмовою усмішкою. А от що він при цьому думає?..
У Джемілєва залізна воля, сталевий характер (вибачте за штампи, але це правда) – це відомо, напевно, усім, а ще багато хто знає, що при цьому він досить м’яка людина, і деякі цим користуються, і не всі безкорисливо.. Він, схоже, це усвідомлює, але нічого вдіяти не може: людина, що не зраджує своїм принципам, очевидно, не може зрадити й своєму характерові.
Оцінити істинний масштаб цієї особистості, його значення для вітчизняної історії зможуть, напевно, тільки нащадки, а нам, його сучасникам, я впевнений, варто хоча б прочитати цю книжку, і саме тепер! Комусь – для розширення кругозору в історії та політиці. Комусь – для моральної підтримки. Комусь – просто для розуміння, з ким нам випало жити в одному місці в один непростий час. І за ким цей час і своє місце в ньому є сенс звіряти.
На що сам Джемілєв міг би з повним правом зауважити: та що ви взагалі знаєте про непрості час? Але не зауважить. Промовчить і всміхнеться”. – Айдер Муждабаєв, журналіст.
#UCU_Library

Вам буде цікаво