“Левіафан” Томас Гоббс

В англійських книгарнях “Левіафан” з’явився наприкінці квітня або на початку травня 1651 року й одразу ж викликав незвичайну реакцію читачів. Навіть для колишніх шанувальників Гоббса та його філософських праць книга була викликом; один із давніх приятелів Гоббса, англіканський теолог Генрі Гемонд, через кілька місяців назвав цю працю “християнсько-атеїстичною мішаниною”.

Гоббс писав “Левіафана” у Парижі, у вигнанні, в якому опинився після 1640 року, на початку громадянської війни, написавши й надрукувавши праці з політичної теорії на підтримку короля й проти парламенту.

Гоббс, треба сказати, завжди підкреслював право кожної людини на особисту віру в що завгодно; тобто людина вільна прив’язувати особисті смисли, обрані нею, до слів, якими не користуються при спілкуванні з іншими людьми.
Та розпочавши комунікативний акт і воліючи, аби він виявився вдалим, людина зобов’язується дотримуватися значень, приписаних словам владою.

Фактично Гоббс не надавав великого значення індивідуальній мові, хоча й не відкидав її (як це зробив Вітгенштайн).

Отже, Гоббс у своїх працях наділив правителя необмеженою ідеологічною впливовістю у сфері моральній і релігійній, так само як і у сфері повсякденної політики, і саме це так схвилювало його читачів.
Однак така реакція була обмеженою, адже читачі неодноразово мали змогу переконатися у можливості сприймати Гоббса як дивовижно вільнодумного автора.

#UCU_Library

 

Вам буде цікаво