Страх

Страх це неминучий додаток нашого життя. Постійно змінюючись, він супроводжує нас від народження до смерті. Історія людства від минулого до теперішнього складається із спроб подолати, зменшити, пересилити або оволодіти страхом. Магія, релігія та наука докладають зусилля для цього. Присвячення себе Богу і любові, дослідження законів природи, аскетичний стиль життя та філософське пізнання не надто усувають страх, але допомагають його переносити і, можливо, роблять більш плідним наш розвиток. Надія на можливість прожити без страху залишається ілюзією; він є в нашому існуванні і є відзеркаленням нашої залежності і нашого знання про неминучість смерті. Ми можемо тільки пробувати протиставити розвиткові страху нашу мужність, довіру, знання, силу, надію, покірність, віру та любов. Це може допомогти нам вжитись зі страхом і пояснити його, але він постійно перемагає. До методів, котрі спрямовані на звільнення від страху, ми відносимось скептично; вони несправедливі по відношенню до буття і пробуджують нездійсненні очікування.

Хоча страх невідступно пронизує наше життя, це не означає, що ми тривалий час його усвідомлюємо. Він може виникати у свідомості лише на мить, концентруючись на внутрішніх чи зовнішніх подразниках. Ми маємо схильність за допомогою різних технік пом’якшити, подолати, заспокоїти, обманути та заперечувати страх. Однак, смерть не зупиняє своє існування, не дивлячись на те, що ми про неї думаємо, так само і не зникає й страх.

Страх існує незалежно від культури і рівня розвитку народу чи його окремих представників; єдине, що змінюється, – це об’єкти страху, бо думаючи, що ми побороли один страх, з’являється інший вид страху, а також інші засоби для його подолання. В теперішній час ми е боїмось більше грому та блискавок, сонячних та місячних затемнень і відносимось до них як до цікавих природних явищ, але не можемо позбавитись від переживань страху, так як зникнення деяких стереотипів не виключає гибелі світу. Через це ми сьогодні відчуваємо страх перед загрозою нових захворювань, перед можливим нещасним випадком в транспорті, страх старості та самотності.

Методи боротьби зі страхом практично не змінились. Тільки замість принесення жертв та магічних заклинань сьогодні модно прикривати страх за допомогою фармакологічних засобів, але він все одно залишається з нами.

Новою серйозною можливістю переробки страху є сучасна психотерапія в її різноманітних формах: вона, в першу чергу, розкриває індивідуальну історію розвитку страху, досліджує його взаємозв’язок з індивідуально-сімейними та соціально-культурними умовами та організовує “очну ставку” індивідуума з джерелом його страху в цілях його плідної переробки та подолання.

Очевидним є закономірність життя, котру ми переживаємо від колискової і до наших днів, – долаючи визначені страхи дякуючи успіху техніки та науки, ми обмінюємо їх на нові страхи. По суті, страх є неминучим супутником життя, іншого не дано. Один новий вид страху відноситься до нашого теперішнього життя: ми знаємо, що страх збільшується тоді, коли наш стиль життя та діяльності змінюється всупереч нашому бажанню. Ми відчуваємо страх перед тим, що можемо залишитись без сил, ми думаємо про небезпеки, котрі можуть нам завдати зловживання атомними силами чи порушення природного балансу. Наше існування має двоякий характер і здається нам бумерангом, спрямованим на нас самих. Наша воля до могутності та володіння спрямована проти природи та життя і викликає у нас страх, який при маніпулюванню ним викликає душевну спустошеність. Якщо раніше людина відчувала страх перед силами природи, будучи беззахисною перед демонами та могутнім Богом, то тепер ми боїмось самих себе. 

Кожна людина має власну індивідуальну форму страху, котра так само відноситься і до стилю життя людини, як присутня тільки цій людині форма любові і її власна, індивідуальна неминучість смерті. Страх є індивідуальним і відображає особистісні особливості кожної людини, він має місце при всіх суспільних устроях. Наш особистих страх пов’язаний з нашими індивідуальними умовами життя, нашою схильністю та нашим оточенням, він має свою історію розвитку і починається, практично, з моменту нашого розвитку (тобто, народжується з нами). Якщо розглядати страх “без страху”, то складається враження, що він має двоякий аспект: з однієї сторони, страх активізує нас, з іншої – паралізує. 

Страх завжди виникає в тих випадках, коли ми опиняємось в нерозв’язній або ще не вирішеній ситуації. Кожен розвиток, кожен крок до зрілості пов’язаний зі страхом, якщо вони приводять нас до чогось нового, до того невідомого та не пережитого нами. 

Тяжко пригнічують та роблять хворими ті страхи, розмір яких перевищує критичну масу при тривалому їх стриманні. Найбільш пригнічують дорослих страхи, котрі переживалися в дитинстві і проти яких не був створений захист. Недостатність розвитку “Я” в дитинстві представляє собою велику кількість не пропрацьованих страхів, котрі без допомоги ззовні можуть спричинити серйозну шкоду тоді, коли людина, відчуваючи непереборний страх, залишається наодинці з самим собою. 

 

Вам буде цікаво